- отуманіня
- -ня, с. Ол.Очманіня, одуріння; втрата здатності мислити.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
отуманіти — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
отуманілий — дієприкметник розм … Орфографічний словник української мови
отуманілий — а, е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до отуманіти … Український тлумачний словник
отуманілість — лості, ж., розм. Стан за знач. отуманілий … Український тлумачний словник
отуманіти — і/ю, і/єш, док., розм. Утратити здатність мислити, сприймати реальну дійсність; очманіти, одуріти … Український тлумачний словник
Наперстянка — Наперстянка … Википедия
очманілий — (який під упливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, чинити), очамрілий, очмарілий, зачумілий, зачумлений, очумілий, чумний, у[в]чаділий, стуманілий, отуманілий (який утратив… … Словник синонімів української мови
очманіти — (утратити здатність нормально міркувати, діяти), одуріти, очамріти, отуманіти, ошаліти … Словник синонімів української мови